7 листопада 2017

«Вчителі та учні часто страждають від комплексу меншовартості»: педагоги з сіл про час змін в освіті

Platfor.ma спільно з фондом WNISEF та Центром інноваційної освіти «Про.Світ» продовжує розповідати про зміни у сфері середньої освіти. Спеціально для проекту «Шкільна RE:форма» ми дізналися в учителів-учасників програми «Пілот 24» із різних куточків України, які інновації вони запроваджують у своїх опорних школах, які труднощі виникають на їхньому шляху та що допомагає їм не зупинятися.

 

 

 

Учителька хімії Івано-Франківської школи (Львівська обл.), півфіналістка конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Створила у класі віртуальну хімічну лабораторію.

 

Сучасний світ бурхливо розвивається, і школа залишається далеко позаду. Вона вже не є єдиним джерелом знань, а роль учителя як викладача готової інформації при цьому досі не змінюється, учень лишається споживачем. Крім того, слабке технічне забезпечення не дозволяє зробити урок досконалішим – і мова не про флешку з презентацією, а про навчальні ресурси, тести, різноманітні програми для моделювання.

 

Сільський вчитель і сільський учень часто страждають від комплексу меншовартості. Це, напевно, головна проблема, якої слід позбутися. Учитель має бути успішною людиною, тоді й учні теж будуть такими. Зараз надзвичайно багато можливостей для саморозвитку та навчання, треба лише хотіти ними скористатися. Якщо у людини є внутрішня потреба змінюватися і міняти своє життя, вона це зробить.

 

Головна моя перемога на сьогодні – це створення можливості для учнів вивчати хімію, використовуючи як «живі» досліди, так і онлайн-ресурси. Проект на GoFundEd дозволив забезпечити кабінет хімії планшетами, тому в цьому навчальному році технологію змішаного навчання я буду використовувати постійно, а не епізодично, як було раніше. Ми зможемо моделювати та програмувати у різних програмах (KoduGameLab, MolCraft, Scratch), проводити STEM- та Skype-уроки, брати участь у різних конкурсах – не лише з хімії. Також цього навчального року я стала вчителем-експертом програми «Партнерство у навчанні» компанії Microsoft, тому ми будемо продовжувати ділитися досвідом та використовувати нові можливості.

 

 

Найбільші труднощі викликає пасивність і небажання щось змінювати, причому у трикутнику «учень-батьки-школа» пасивність є у всіх.

 

 

Пасивність учнів можна подолати: кожна людина хоче бути успішною, і коли дитина перемагає (неважливо, у міжнародному конкурсі чи отримавши відмінну оцінку), мотивація вчитися зростає.

 

 

Звичайно, не всі хочуть вчити по-новому, адже матеріально учитель не отримує більше, тому є певний дисонанс, хоч він і не катастрофічний. У колективі я співпрацюю з усіма, хто прагне змін: ми проводимо інтегровані уроки в методиках «ротація за станціями», «ротація за лабораторіями», розробляємо спільні проекти. Учитель не може існувати поза школою, тому важливо мати команду однодумців.

 

Щодо батьків, то тут, напевно, ситуація найгірша – вони вже давно не співпрацюють зі школою. Тому, виставляючи проект на платформу для збору коштів, я мала певний сумнів щодо допомоги з боку громади. Проте виявилося, що є батьки, які теж підтримують зміни, а не лише спостерігають за ними зі сторони. Крім матеріального боку, який вдалося реалізувати, я отримала потужний зворотний зв'язок.

 

 

 

 

Учителька початкових класів селі Олексіївка (Запорізька обл.). Почала проводити уроки за технологією змішаного навчання та облаштувала сучасну кімнату відпочинку для дітей.

 

Спостерігаючи за учнями, я згадую слова Джона Дьюї: «Якщо ми будемо вчити сьогодні так, як ми вчили вчора, то ризикуємо відібрати у наших дітей їхнє завтра». Сучасним дітям потрібні нові форми роботи в класі, їм нецікаво цілий урок працювати біля дошки та у зошиті. Тому переді мною постало питання, як зацікавити дітей навчанням, як зробити так, щоб на уроці працювали всі. Якщо раніше ми чекали змін «згори», то після проекту «Пілот 24», поспілкувавшись із колегами, зрозуміли, що зміни починаються «знизу», тобто із тебе.

 

Найважче було вийти із зони комфорту і почати проводити перші уроки за технологією змішаного навчання, що поєднує традиційну класно-урочну систему та онлайн-навчання. Не скажу, що все йшло як по маслу. Такі уроки потребують попередньої підготовки вчителя, знання інформаційних технологій, але  проводити їх цікаво і легко, діти потроху звикають працювати у командах. Зараз я проводжу уроки природознавства у 3 класі  за технологією змішаного навчання. Дітям подобається, вони почувають себе невимушено, не бояться відповідати чи помилитись, бо їх підтримує команда. Вони самостійно обирають капітана команди, намагаються оцінити роботу один одного.

 

 

Завдяки GоFundEd ми реалізували проект «Кіндерландія» – облаштували дитячу кімната відпочинку та творчого розвитку для учнів початкових класів. Тепер діти мають власний простір, без парт і дошок, зате з ковроліном, пуфами, м'ячами, конструкторами та наборами для творчості. Цей проект підтримало 97 доброчинців, у тому числі відділ освіти, сільський голова, сільська рада, усі вчителі, громада, випускники школи та люди, яких ми навіть не знаємо.

 

 

Цього року в нашій опорній школі створено дві динамічні групи – з критичного мислення і змішаного навчання. Наші вчителі та педагоги шкіл-філій протягом року будуть поглиблено вивчати ці технології та застосовувати їх на практиці.

 

 

Усі ці зміни орієнтовані на дітей, бо саме за ними наше майбутнє. А ми, вчителі, повинні йти в ногу з часом і не боятися втілювати інновації в освіту.

 

 

 

 

Учитель інформатики в селі Жидичин (Волинська обл.). Створює інтерактивні онлайн-завдання для учнів.

 

Світ змінюється дуже швидко, і ми повинні встигати за цими змінами. Старі підходи до навчання вже не виправдовують себе.

 

 

Сучасний учень повинен швидко орієнтуватися в інформації, яку він отримує, і вміти взяти з неї важливе для себе.

 

 

Тому я вирішив працювати над створенням інтерактивних завдань для учнів, які можна використовувати на уроках інформатики і фізики. Україномовних сайтів для навчання онлайн, зараз, на жаль, небагато, але особливу увагу я приділив створенню завдань на платформі LearningApps. Багато часу витрачається на підготовку до уроків, хоча створені завдання можна використовувати і надалі.

 

Спочатку не всі учні були готові активно працювати, адже це вимагає великих інтелектуальних затрат. Потім такі уроки стали для них звичними, вони бачили наслідки своєї роботи і можливість використати отримані знання на практиці на інших уроках.

 

 

Найбільше мене підтримують адміністрація школи та учні, які починають розуміти, що в житті важливо уміти вчитися. Колеги і батьки теж зацікавлені, хочуть побачити результат, а його доведеться трохи почекати. Мій проект можна буде вважати успішним, якщо учні зможуть отримати необхідні знання і використати їх у власних проектах.

 

Сучасне суспільство потребує людей, які можуть швидко перевчитися й отримати нову професію. Для цього учні повинні навчитися вчитися самостійно, а отже, на уроках вони мають самі знаходити інформацію для розв’язання задач. Молодим людям також важливо вміти працювати в групах, знаходити спільну мову зі своїми однокласниками і розподіляти обов’язки під час виконання завдань, поставлених перед усією групою.

 

 

 

 

Учителька словацької мови в селі Тур'я-Ремета (Закарпатська обл.). Запровадила у школі методику змішаного навчання.

 

Сьогодні ми часто замислюємося над змістом і значенням освіти у нашому житті, нарікаємо на її недосконалість, невміння педагогів привести навчальний процес у відповідність з вимогами часу. Існує одне просте рішення. Уявіть, що у вас є вибір із двох учителів. Перший , той, якого ви дуже добре знаєте. Кожен урок він приходить і вчить дітей одному й тому ж, і так щороку, не поглиблюючи свої знання. Такий підхід нічим не кращий, ніж навчання на морозі взимку. Другим є учитель, який готовий присвятити свій вільний час пошукам цікавого. Він розкриває кожного учня, його потенціал, приховані таємниці дитячої душі. Такий учитель є другом, порадником, він щирий і відкритий. Якого вчителя ви оберете? Безумовно, другого. Різниця лише у підході. Нам необхідно змінити методи роботи, щоб змінити підхід  до навчання.

 

 

Якщо ми хочемо пробігти марафон, то не можемо стояти на одному місці. Мене надихає молоде покоління. Великим поштовхом до змін особисто для мене стає кожен мій учень, а також мій син, який є генератором нових ідей і запорукою мого професійного розвитку.

 

 

Завдяки проекту «Пілот 24» я отримала цінний досвід та нові знання, відкрила для себе методику змішаного навчання і разом з колегами загорілася бажанням запровадити її в себе в школі. Провівши уроки словацької мови, правознавства та історії за цією методикою, я відчула, що діти із захопленням працюють у команді, де кожен відчуває себе  важливим і стає більш відкритим. Учні мають можливість керувати своїм навчанням, отримують різні типи мотивації і, як правило, готові до успішного завершення уроку.

 

 

Позитивні враження учнів від нових уроків зарядили мене вірою у те, що кожен із нас, простих учителів, є носієм змін. Можна  досягти чогось, якщо починаєш діяти. Тому той, хто щось почав робити, набагато ближчий до своєї мети, ніж той, хто не робить нічого. Справжній учитель використовує увесь можливий арсенал інноваційних підходів для самовдосконалення і сприяє становленню нового покоління, здатного іти далі і бути кращими, ніж ми.

 

Якщо ми будемо оцінювати рибу лише за її здатністю залізти на дерево, вона ціле життя проживе, думаючи, що вона ні нащо не здатна. Ніщо у світі не є настільки різноманітним, як людська особистість. І тому завдання сьогоднішнього учителя – допомогти дитині повірити у себе, у свій талант, знайти своє місце у житті, розкрити весь її потенціал і зрозуміти, у чому вона найкраща.

 

 

 

 

Учителька інформатики в селі Велика Чернеччина (Сумська обл.). Організувала у школі клуб іноземних мов з використанням сучасних технологій.

 

Зміни почали відбуватися після того, як я побувала на першому модулі від «Пілот 24», але вони назрівали вже деякий час до цього. Чому? Бо я працюю з дітьми і в мене самої є син, який не дуже любить ходити до школи. Таку ж реакцію я почала спостерігати й під час спілкування з іншими дітьми. Якщо раніше декілька учнів з класу не хотіли ходити до школи, то зараз ми знаходимось в таких умовах, коли декілька учнів з класу хочуть туди йти.

 

Коли я почала замислюватись над цією ситуацією, то зрозуміла: якщо йде таке масове відторгнення школи, можливо, ми щось не так робимо. Тому я почала шукати можливості щось змінити, щоб більше учнів отримували задоволення від моїх уроків та і взагалі від школи.

 

 

Якщо половина вчителів почнуть впроваджувати нові методи навчання та співпрацювати з учнями як з рівними собі, тоді я вважатиму, що зміни дійсно відбулися, і ми готові рухатися далі.

 

 

Зараз у школі вже працює наш Клуб іноземних мов «Sunshine». Поки що я шукаю можливості організувати в коридорі зону відпочинку для учнів, але не всі розуміють, для чого вона потрібна – маю на увазі дорослих, бо діти цього дуже хочуть. Я буду намагатися довести справу до кінця.

 

 

Найважче бути однією з «білих ворон», які стали інакше дивитися на багато речей у школі. Дуже добре, що мене зараз підтримує директор, тому багато моїх ідей втілюються в життя. Скажу чесно, не весь колектив школи позитивно реагує на зміни, іноді виникають непорозуміння з батьками, але учні дуже налаштовані дуже добре, тому з їхнього боку я також часто отримую підтримку.

 

На даному етапі я б хотіла бачити більше змін серед колег, бо на сучасного учителя й учні реагують по-іншому. Якщо половина вчителів почнуть впроваджувати нові методи навчання та співпрацювати з учнями як з рівними собі, тоді я вважатиму, що зміни дійсно відбулися, і ми готові рухатися далі.